Піроплазмоз у собак та людей

Опубліковано general на

Токсокароз

Піроплазмоз у собак та людей

Піроплазмоз або Бабезіоз – це інфекційне паразитарне захворювання, викликане збудником, який належить до виду найпростіших паразитів роду Бабезія. Хвороба може мати як безсимптомний перебіг, так і тяжкий прогресуючий перебіг з летальним наслідком. У людей з нормально функціонуючою імунною системою бабезіоз перебігає безсимптомно, незважаючи на наявність паразитемії, при якій ураження досягає 1-2 % еритроцитів організму.

Збудник піроплазмозу у собак

  • Babesia canis
  • Babesia gibsoni

Життєвий цикл

Життєвий цикл бабезій протікає зі зміною двох хазяїв: проміжного (хребетного) – собаки або людини, та дефінітивного (безхребетного) – кліща.

Проміжний господар заражається при укусі зараженим кліщем. Коли інфікована німфа кліща харчується кров’ю хребетного, то із слиною в організм хребетного потрапляють спорозоїти бабезій, які потрапляють всередину еритроцита. Там вони дозрівають до стадії трофозоїта.

Трофозоїт розмножується простим поділом і утворюють дві нові форми –мерозоїти. Еритроцит руйнується і мерозоїти виходять в кров’яне русло,  проникають в нові еритроцити і знову перетворюються в трофозоїт. Деякі з трофозоїтів перестають ділитись і їх називають гамонтами (гамонт). Коли кліщ годується на інфікованій собаці, проковтнуті ним еритроцити разом з  трофозоітами та мерозоїтами руйнуються в травному тракті, і залишаються  тільки гамонти, які проникають в стінку кишківника і перетворюються в гамети. При злитті двох гамет формується яйце – зигота. Зиготи мігрують через епітелій кишки до гемолімфи, потрапляють в яйця кліща, де вони дозрівають до стадії оокінети. Оокине ділиться і утворює колонію спорокінів в стані спокою. Коли самка кліща, яка вийшла з яйця, що містило спорокіни, наступного покоління годується кров`ю собаки, спорокіни переходять в слинні залози, де кожен з них збільшується в об`ємі і стає споронтом. Усередині нього утворюються тисячі спорозоїтів, які знову заражають хребетного господаря. Цикл повторюється.

Епізоотичні дані

Здебільшого перші напади кліщів на собак відзначаються навесні з настанням теплої погоди та восени, перед настанням холодів. Таким чином, виділяють дві хвилі піроплазмозу – весняну (квітень – кінець червня) і осінню (кінець серпня – початок жовтня). Однак, окремі випадки захворювання піроплазмозом протягом всього теплого періоду року.

Весняний спалах захворювання супроводжується найбільшою кількістю хворих собак; восени, як правило, число випадків захворювання піроплазмозом зменшується. Раніше захворювання в цілому мало спорадичний характер, в даний час все частіше набуває масового характеру. 

Найчастіше кліщі прикріплюються на ділянках з тонкою шкірою: вушних  раковинах, шиї, грудей. Піроплазмоз поширений серед собак мисливських і службових порід. Епізоотологічні характеристики даного захворювання за останні десятиліття різко змінилися. У 1960-1970-і рр. собаки піддавалися  нападу інвазованих кліщів і заражалися піроплазмозом під час перебування за містом, на дачах, в лісі, на полюванні, тому піроплазмоз собак раніше називався «лісовою хворобою». В кінці 1960 – початку 1990-х рр. велика частина випадків захворювання собак була зареєстрована безпосередньо в межах міста. Собаки найчастіше хворіють піроплазмозом після нападу кліщів в міських парках і скверах, і навіть у дворах. Цьому сприяло формування в той же період біотопів іксодових кліщів на території міст, а також різке збільшення чисельності собак у міського населення.

Як відбувається зараження?

Зараження піроплазмозом відбувається через укус кліща. Бабезії потрапляють в кров собаки в момент укусу зі слиною кліща і продовжують надходити в процесі кровосмоктання і викликають розвиток хвороби. Інкубаційний період піроплазмозу триває від 2 днів до 3 тижнів.

Тривалість інкубаційного періоду залежить від декількох факторів:

1. Вік тварини. Найбільше страждають від захворювання молоді собаки. Але і для літніх ризик захворювання досить високий.

2. Стан здоров`я. Ослаблені тварини, які перенесли незадовго до зараження інші захворювання або операції, швидше заразиться піроплазмозом і хвороба буде протікати важче.

3. Тривалість кровосмоктання. Чим довше кліщ знаходиться на собаці, тим більшу дозу зарази він зможе впорскнути в кров. Ось чому важливо оглядати тварину після кожної прогулянки.

4. Кількість підхоплених собакою кліщів та кількість бабезій, які потрапили в кров.

5. Стан імунітету. Якщо ваш вихованець вже хворів піроплазмозом, то у нього виробився слабкий імунітет до цього захворювання.

6. Проведення вакцинації. Щеплення не гарантує 100% захисту, але допоможе виробити імунітет, при наявності якого лікувати захворювання буде набагато простіше.

Що відбувається при попаданні збудника піроплазмозу в організм собаки?

1. Проникнувши в кров собаки, паразити починають активно розмножуватися безстатевим шляхом, тобто діляться на 2 – 4 і більше особи. В результаті еритроцит руйнується, найпростіші вивільняються, заселяють нові кров`яні клітини. У процес втягується величезна кількість еритроцитів. За деякими даними може бути уражено від 0,2 до 45% (!) Еритроцитів.

2. Самі паразити, продукти їх життєдіяльності, речовини зруйнованих клітин надають токсичну дію на організм собаки.

3. Багато органів і системи перестають нормально функціонувати. Порушується обмін речовин і кровотворення. У відповідь на дію токсинів посилюється функція серцево-судинної і дихальної системи. Через підвищене навантаження діяльність цих органів може слабшати, викликати кисневе голодування і застійні явища, аж до набряку легенів.

Симптоми

Клінічні прояви піроплазмозу виникають, коли кількість уражених еритроцитів  сягає 3-5%.Виділяють гострий та хронічний перебіг захворювання. 

Симптоми захворювання при гострій формі
Гостра форма найчастіше зустрічається у собак, які раніше не були заражені. Прояви захворювання з’являються з 2-4-го дня від моменту інфікування і до 2-3-го тижня.
Перші ознаки захворювання залежать від багатьох факторів, в тому числі і від  дози інфікування: чим довше кліщ смокче кров тварини, тим більшу дозу збудника отримує тварина. Ось чому так важливо оглядати тварину після кожної прогулянки.  Симптоми хвороби можуть бути яскраво вираженими або навпаки, завуальованими.

  • Тварина стає млявою, менш рухливою.
  • Знижується апетит.
  • Підвищується температура тіла до 40-42 градусів.
  • Часто сеча темніє: може бути червоною, коричневою. Чим темніший колір сечі, тим активніше розвиваються бабезії та гинуть еритроцити, тим важчий перебіг захворювання.
  • Збільшується частота пульсу та дихання.
  • Діарея та блювання – результат загального отруєння організму. Блювота  призводить до зневоднення, що ще більше послаблює організм собаки.
  • Слизові оболонки спочатку стають блідими, потім жовтіють.
  • Слабкість задніх кінцівок – параліч, який викликає судоми.

І прояви цих симптомів постійно наростають, з’являються ще й нові, як прояв
ускладнення роботи інших органів та систем.

Хронічна форма піроплазмозу – зумовлена тим, що організм інфікований, бабезії
знаходяться в організмі, але вони неактивні. При будь-яких негативних впливах на тварину, при яких знижується імунітет, бабезії можуть активізуватись і може  розвинутись гостра форма. Такою формою захворювання можуть страждати собаки, які раніше вже перенесли піроплазмоз, або мають високий імунітет. При такій формі перебігу симптоми «розмиті», та слабо виражені.
Для цієї форми характерні такі симптоми:
  • Малорухливість та швидка втомлюваність.
  • Зниження апетиту.
  • Апатія.
  • Короткотривалий підйом температури тіла.
  • Часто спостерігається чергування закрепів з проносами.
  • Прогресуюча анемія та поступова втрата ваги.

Діагностика

Не намагайтеся поставити діагноз самостійно. Тільки ветеринар на основі лабораторних досліджень може поставити правильний діагноз і призначити лікування. Так як симптоми піроплазмозу не завжди чітко проявляються і бувають «розмитими», обстеження проводяться повторно через декілька днів. На початку інкубаційного періоду не завжди вдається виявити бабезії в крові.

Клінічна діагностика грунтується на даних клінічного огляду та результатах  лабораторних досліджень. Позитивний діагноз ставиться при виявленні в еритроцитах і поза ними збудника піроплазмозу.

Піроплазмоз доводиться диференціювати від чуми і лейшманіозу, лептоспірозу.

Лікування

Так само, як не можна намагатися ставити діагноз самостійно, не можна і лікувати собаку самому. Такі спроби завдадуть непоправної шкоди здоров`ю і життю вашого вихованця. Тому звернення до фахівця має бути невідкладним, адже чим швидше почати лікування, тим більше шансів на одужання.

В залежності від стану тварини можуть призначатись наступні препарати:

  • Препарати для знищення збудника захворювання. Ці препарати  високотоксичні і неправильне дозування може призвести до загибелі вашого вихованця. Застосовувати їх без призначення лікаря не можна.
  • Препарати для боротьби із зневодненням та інтоксикацією, які вводить  довенно-крапельно.
  • Додатково при необхідності: препарати для підтримки серцевої діяльності, гепатопротектори, вітамінами, сечогінні…
  • Переливання крові.

Профілактика

Для профілактики піроплазмозу собак використовують спеціальну вакцину.  Вакцина істотно знижує важкість перебігу захворювання.

Цуценят можна вакцинувати з 5-місячного віку, з повторною ревакцинацією  через 3-4 тижні. Далі вакцинація проводиться кожні півроку (для ендемічних  районів) або щорічно.

Імунітет утворюється через 2-3 тижні після вакцинації.  Для запобігання укусів кліщами важливо регулярно застосовувати акарацидні препарати.

    Піроплазмоз у людей

    Вперше таке захворювання як піроплазмоз у людини вперше було діагностовано в Європі в 1956 році. Останнім часом спостерігається тенденція до росту цього захворювання найчастіше серед дітей. Причому багато лікарів – дослідників звертають увагу на те, що ця хвороба зустрічається частіше, аніж діагностується. Ті види бабезі й, які викликають захворювання у людей, відносяться до типу «Apicomplexa», який включає і тих найпростіших, які викликають малярію, токсоплазмоз, криптоспородіоз.

    Збудник піроплазмозу у людей:

    • Babesia bovis ,
    • Babesia divergens ,
    • Babesia odocoilei ,
    • Babesia microti
    • Babesia duncani
    Переносниками інфекції є аргасові кліщі і пасовищний кліщ Ixodes ricinus. При
    укусі зараженого піроплазмозом кліща, бабезі я потрапляє в людський організм. Передача піроплазмозу можлива і шляхом гемотрансфузій (перевалювання крові) від інфікованих осіб. Також описані випадки зараження дітей внутрішньоутробно.
    До групи ризику розвитку даної інфекційної хвороби відносяться працівники
    сільського господарства, звіророзплідників, а також пастухи і туристи. На
    сьогоднішній день у світовій літературі описано лише близько 100 випадків
    виникнення піроплазмозу у людей, які закінчилися летальним результатом. Гострі форми хвороби розвивалися у людей з серйозними порушеннями імунної системи, в тому числі після спленектомії (операції з видалення селезінки) і у ВІЛ-інфікованих, у людей з важкими захворюваннями, іншими аутоімунними захворюваннями. У людей з повноцінно-функціонуючою імунною системою захворювання відрізняється безсимптомним перебігом, паразитемія досягає максимум 2%.

    Патогенез бабезіозу

    Після укусу кліща через його слину збудник проникає в кровоносні капіляри і  розмножується в еритроцитах. Клінічні прояви піроплазмозу виникають, коли кількість уражених еритроцитів сягає 3-5%. З огляду на місце «проживання»  паразитів, продукти їх життєдіяльності потрапляють безпосередньо в кров, що пояснює загальнотоксичне ураження організму. В результаті руйнування  еритроцитів у людини виникає анемія, яка супроводжується порушенням  мікроциркуляції і вираженою гіпоксією тканин. Клітинні оболонки еритроцитів  осідають в ниркових капілярах, що призводить до гострої ниркової недостатності і розвитку гематурії.

    Симптоми

    Прояви захворювання проявляються через 1-4 тижні після інфікування. Після поступово наростаючого недомагання, підвищеної втомлюваності з’являється лихоманка (40-41°C) з ознобом, сильною пітливістю, і як правило втратою апетит, болем в горлі, в животі, світобоязню, втратою маси тіла, гіперестезіями, збільшенням селезінки (спленомегалією) та печінки, висипкою на шкірі, жовтяницею.

    Статистика показує, що при гострому перебігу, без негайно розпочатого лікування, це призводить до смерті пацієнта. Але і при інтенсивному лікування смертність складає близько 50%.

    Профілактика

    Загальні заходи полягають в униканні місць, де можуть бути кліщі. Це особливо важливо для тих, хто має підвищений ризик захворіти. Усі, хто йде до лісу в ендемічних районах, повинні носити одяг, що покриває нижню частину тіла, манжети штанів слід запхати в шкарпетки, а одяг слід обприскувати або просочити перметрином. Кліщів, які присмокталися до тіла, слід видалити якомога швидше, використовуючи пінцети. На відміну від хвороби Лайма немає даних про використання превентивного застосування антибіотиків після укусу кліщів для запобігання піроплазмозу, а також не розроблено вакцину проти цієї хвороби для людей.

    Обробка ендемічних територій, де проживають люди, проти кліщів є також  необхідною.

    Звертайтесь у клініку “ВЕТМЕДКОМПЛЕКС“, що знаходиться за адресою
    м. Львів, вул. Бучми 22  і наші висококваліфіковані спеціалісти нададуть Вам консультацію.

    Працюємо цілодобово та без вихідних!

    (063) 228-51-95
    (066) 738-84-95
    (097) 233-98-17
    (097) 913-09-62 – Viber

    vetmedcomplex@ukr.net


    0 коментарів

    Залишити відповідь